Колонки Scansonic HD MB2.5 B та M40 - порівняльний суб'єктивний тест

Дві різні бюджетні акустичні системи з данським саундом.

Про бренди, розробників та моделі

Походження імені Scansonic HD — непроста історія, що почалася в минулому столітті, коли відомому і в наші дні виробнику класних динаміків ScanSpeak знадобився бренд для просування своїх виробів. Потім йдуть складні бізнес-процеси злиття та роз'єднання, коли компанія ScanSpeak увійшла до складу данської Dantax A/S (зараз вони знову порізно). Пізніше до Dantax A/S приєдналися бренд преміальної акустики Raidho та Scansonic HD (вже у сучасному варіанті). Тоді у Scansonic і з'явилася акустика серій М і МВ. 

Потім до Dantax приєднався і виробник акустики Gamut, а його конструктор, Баун Мелдгаард (Benno Baun Meldgaard), був залучений, зокрема, до розвитку серій колонок Scansonic HD MB та M. У новому варіанті моделі МВ отримали ті самі цифрові індекси, але з приставкою "-В" в кінці. Зовні їхні кабінети практично не змінилися — Мелдгаард зосередився на внутрішньому утриманні, переробивши, зокрема, кросовери та динаміки.

А ось у серії М нововведення були серйознішими - попередні моделі M-5, M-6 і M-9 в ній змінилися моделями M-10 (двосмугові поличники) і 2,5-смуговими напільниками M20 і M40.

У нашому тесті фігурують дві колонки Scansonic HD. Перша - молодші підлогові колонки дорожчої серії МВ-В Scansonic HD - MB2.5B. Друга — M40, старша модель бюджетної серії М.

Джерела звуку

MB2.5 B і M 40 поєднує одна загальна деталь — стрічковий твітер, який є спрощеною версією чудового випромінювача преміального бренду Raidho.

Він забезпечив обом моделям відмінну роздільну здатність верхньочастотного діапазону. На відміну від звичайних високочастотних динаміків, дифузор тут замінено найтоншою (20 мікрон) каптоновою мембраною. Звукова котушка поступилася місцем алюмінієвим провідникам, нанесеним на каптон (це полімерний матеріал високої міцності і термостабільності). Вони працюють у полі потужних магнітів, розташованих уздовж мембрани. В обох колонках твітер оточений нескладним хвилеводом, що цілком ефективно формує розширену по горизонталі діаграму спрямованості.

Що стосується решти динаміків, то тут у двох колонках все зроблено по-різному. У моделі M40 твітер оточений (згори та знизу) парою середньо-низькочастотників у конфігурації MTM. Таке компонування покликане суттєво покращити локалізацію звукових образів у стереосцені.

Нижче по передній панелі колонки розташовані ще два низькочастотні динаміки. Всі вони виглядають практично однаково – всі отримали скловолоконні дифузори, та ще й із стільниковою внутрішньою структурою, калібром 4,5 дюйма. Це цілком достатньо для випромінювача середніх частот і не дуже для низьких. Усі дифузори також оснащені напівхвильовими гумовими зовнішніми підвісами. Зате геометрія дифузорів у М40 різна. Середньо-низькочастотники доповнені розташованим у центрі кулеподібним центральним фазовирівнюючим тілом, а у «чистих» вуферів на цьому місці – класичний пилезахисний ковпачок.

Колонки М40 використовують 2,5-смугову схему, коли всі 4 динаміки відпрацьовують низькочастотний діапазон, який для вуферів обмежений зверху нижчою частотою зрізу, ніж у середньочастотників.

Така ж 2,5-смугова схема застосована і в акустиці MB2.5 B. Але тут крім твітера використовуються вже лише два динаміки, розташовані під ним.

Це середньо-низькочастотник та низькочастотник, обидва з однаковими інвертованими дифузорами з вуглепластику, у вигляді сферичних сегментів на широких довгоходових гумових зовнішніх підвісах.

Серйозні відмінності

Тут і починаються серйозні відмінності. І оскільки М40 коштують дешевше, постараємося зрозуміти, на чому вдалося заощадити, а на чому економити не стали. Наприклад, на твітері явно не заощаджували – тут ситуація зрозуміла. Що стосується динаміків, то в більш дешевій моделі їх навіть більше, ніж у дорогій, причому ролі в цьому загальному ансамблі розподілені точніше, оскільки застосовуються не однакові, а спеціалізовані випромінювачі, кожен для свого частотного діапазону. Натомість зрозуміло, що зменшений калібр цих динаміків вимагатиме певних хитрощів для того, щоб отримати пристойні «низи» у звучанні.

А ще геометрія динаміків дозволила використовувати абсолютно різні корпуси колонок. У М40 це ідеально виготовлений прямокутний паралелепіпед. Компактні динаміки - це, перш за все, можливість зробити такий корпус мінімальної ширини "по фронту" (див. Технічні характеристики). В результаті колонки відмінно інтегруються в інтер'єр, ідеально підлаштовуючись під меблі і доповнюючи її.

Кабінет MB2.5 B набагато ширший, як вимагають динаміки більшого діаметра. За інших рівних він ще й набагато жорсткіший — адже це криволінійна конструкція, що в перетині плавно звужується до тильної частини. Це важливо для якісного звуку, але при виготовленні набагато менш технологічно, а значить набагато дорожче.

Обидві моделі спираються на алюмінієві основи з регульованими шипами.

У М40 це дві однакові технологічні, хоч і досить масивні деталі з чорним покриттям.

Колонки MB2.5 B отримали симпатичні «ноги» складної криволінійної форми, теж металеві, але більш складної конструкції, що зажадала застосувати технології точного лиття. Колір корпусів обох колонок - чорний або білий (у MB2.5 B це може бути поєднання цих двох кольорів, доповнене обробкою під горіх).

Обидва корпуси обладнані фазоінверторами - і також дуже по-різному. MB2.5 B це спрямоване вниз симетричне аеродинамічний сопло.

M40 має 4 вертикальні щілини в задній стінці корпусу (насправді, це виходи 17-сантиметрових коробчастих каналів). Якщо робота фазоінвертора MB2.5 B практично не залежить від розташування колонки, а бас від нього практично рівномірно випромінюється на всі боки, то для М40 є сенс звернути увагу на зміни звуку в залежності від відстані від тильної стінки колонки до стіни кімнати. Причому ефект може бути різним - і позитивним, і негативним, і нейтральним. До найкращого результату в цьому випадку варто йти емпіричним шляхом – переміщувати та пробувати.

Й, нарешті, підключення. У MB2.5 B з цим все ясно і просто: є пара клем акустичного кабелю - колонки підключаються стандартно. У М40 таких клем - чотири. Ще на заводі вони з'єднані попарно спеціальними фігурними мідними перемичками (шунтами) — закорочені. Це означає, що крім звичайного підключення, бюджетніші колонки, тим не менш, отримали великі можливості. Це варіанти роботи bi-wiring та bi-amping, коли кожна з двох «смуг» може працювати від окремого підсилювача.

До речі, потужність таких підсилювачів виробник на своєму сайті допускає немаленьку - 100-300 Вт (хоча в той же час на самій колонці вказано 10 - 160 Вт) для М40 і більше 50 Вт (вказані на сайті, на колонці така інформація відсутня) - для MB2.5 B.

Ще одне доповнення М40, яке відсутнє в MB2.5 B - захисні грилі. Якщо багато виробників, як правило, віддають перевагу «загальному» тканевому грилю на пластиковому каркасі, що закриває всю лицьову панель, то датчани знову підійшли к питанню по-своєму. Кожен динамік отримав власний легкознімний металевий гриль зі складною перфорацією та літерою "S" - "Scansonic" у центрі. Така геометрія сприяє і фазовому узгодженню випромінювачів, про це розповідають багато виробників. Scansonic HD із цього приводу нічого не повідомляє. Важливо, що на відміну багатьох «тканинних» аналогів, решітки у цьому випадку на звук мало впливають. Наше прослуховування проходило з ними.

Сетап і кімната

Обладнання, з яким ми з'єднали колонки для прослуховування, - частина набагато дорожчого сетапу.

CD-програвач та мережевий плеєр Marantz ND8006 дозволив послухати музику як з перевіреного тестового набору (з флешки, через USB на передній панелі), так і з Tidal, використовуючи Wi-Fi-підключення. Потім у справу включалися підсилювачі - попередній Burmester Pre Amp 035 та кінцевий Burmester Power Amplifier 036. Кабелі - міжкомпонентні Atlas Cable, акустичні Nordost Red Dawn. Кабелі живлення - Nordost Frey 2.

Клас цього обладнання, в основному, «на три голови вищий» від наших бюджетних колонок. З одного боку, це не дозволило розібратися, як вони поведуться з аналогічними по бюджету підсилювачами та кабелями, тут також ситуація також може обернутися як у плюс (для загального рівня системи), так і мінус. З іншого боку, ми отримали можливість послухати обидві пари колонок на максимумі можливого. Майже те саме можна сказати і про кімнату прослуховування. Навряд чи спеціальна акустична підготовка, з басовими пастками та вивіреною звукоізоляцією, буде застосовуватися власниками колонок Scansonic MB2.5 B та M 40. Зате ми змогли зрозуміти, на що ці моделі здатні у практично ідеальних акустичних умовах.

Що чутно

Обидві моделі показали відмінну звукову роздільну здатність і, можливо, це самовпевнено, але в характері звуку простежується щось від систем Raidho, що стоять у десятки разів дорожче. Проте кожна з моделей має свій особливий характер. Наприклад, у камерному Rondo all' Ungarese Гайдна у виконанні Norwegian Chamber Orchestra, М40 показали велику розкутість, відкритість та глибину сцени, у той час як Scansonic HD MB2.5 B більше зосередилися на деталях, акцентовано малюючи партії фортепіано та скрипки.

Також виявилося, що обидві моделі-учасниці тесту, що працюють практично «з коробки», по-різному ставляться до прогріву. MB2.5 B були більш стабільні, М40 - швидко «освоювалися» в акустичному середовищі, розставляючи все по місцях. Причому MB2.5 B, здається, менш чутливі за характером звуку до розташування слухача, хоча і М40, зважаючи на все, цілком можна слухати з трохи більшої відстані, зате практично без «довороту» у бік місця прослуховування.

Жіночий вокал у композиції Sinne Eeg, My Treasure — чистий, точний і емоційний у виконанні обох пар колонок. Правда, якщо у MB2.5 B він добре помітний, прозорий, читабельний, виборний, то у М40 він трохи яскравіше забарвлений у верхньому діапазоні, не розширюючись у нижній. Солюючий бас був точний у обох моделей, але М40 злегка «недодає» його в нижній октаві, а MB2.5 B, явно здатні на більш вражаючий панч, розподіляють свої зусилля в басовому діапазоні трохи нерівномірно, хоча і дуже красиво і привабливо.

Традиційне урочисте тестове прослуховування «У печері гірського короля» з «Пер Гюнт» Едварда Гріг показало чудове «повітря» на початку твору у М40, який MB2.5 B відпрацювали трохи конкретніше, зате й вагоміше, грубіше. Потужне фінальне «форте» обидві системи постаралися передати з максимальною роздільною здатністю, причому розрізнення окремих партій із загального ансамблю особливо відзначено у М40, тоді як MB2.5 B були повнодіапазоннішими.

Джазовий Jan Harbeck Quartet, з його Too Darn Hot показав, що повна "жива" ритм-секція з усією "кухнею" барабанщика, зокрема, з нормальною "живою, з мікрофона" бас-бочкою і "томами", доповненими пульсуючим басом цілком під силу MB2.5 B. M40 відразу захотілося доповнити сабвуфером, хоч і не найпотужнішим. Але, здається, у цьому випадку «молодші» колонки зможуть випередити «старші», причому весь комплект залишиться більш бюджетним.

Підсумки

M40 та MB 2.5 зможуть порадувати справжнього любителя якісного звуку, запропонувавши відповідність тим чи іншим смаковим уподобанням. А за співвідношенням "якість-ціна" вони набагато випереджають багатьох однокласників, присутніх на ринку.

Також вам буде цікаво: Scansonic M40. Конструкція та особливості

Технічні характеристики

Приєднуйтесь до telegram-чату, де всі свої, і де можна поспілкуватись у будь-який час!